"Велика угода" чи легалізація окупації? Аналіз зустрічі Трампа та Путіна на Алясці — політолог Костянтин Матвієнко

15 серпня на військовій базі в Анкориджі (Аляска) президент США Дональд Трамп та російський лідер Володимир Путін провели першу за роки великої війни очну зустріч. Угоди не досягнули: перемир’я не оголошено, конкретних безпекових зобов’язань для України — теж.

За даними іноземних ЗМІ, Путін висунув перелік вимог для "великої угоди": повний вихід України з Донецької та Луганської областей; офіційне визнання російського суверенітету над Кримом; заборона для України на вступ до НАТО (натомість — можливі "гарантії безпеки"); надання офіційного статусу російській мові; вільна діяльність Російської православної церкви; послаблення частини санкцій; а також відмова від "перемир’я перед угодою" — тобто жодного припинення вогню до підписання комплексної домовленості. Додатково Кремль пропонує "заморозку" лінії фронту в Херсонській і Запорізькій областях і повернення невеликих ділянок на Сумщині та Харківщині — пропозиції, які Київ відкидає. 

Зовнішньополітична "оптика" саміту більше працювала на Кремль: старт спільної пресконференції з виступу Путіна, "червона доріжка" для диктатора, відсутність нових санкцій і публічний сигнал з боку Вашингтона про зсув пріоритету з "негайного перемир’я" на "ширшу угоду". Для України та її партнерів у Європі питання стоїть руба: чи не перетвориться "великий мир" на легалізацію захоплень у Донбасі та Криму з відкладеними ризиками нової агресії? На цьому тлі Київ наголошує: рішення без участі України "непрацездатні", а будь-який процес має починатися з фіксованого припинення вогню, посилення ППО та правових гарантій, що унеможливлюють реванш. 

Разом з тим зазначимо, що інформаційна ситуація навколо зустрічі на Алясці не завершена, і повна картина стане зрозумілою вже після особистої зустрічі Трампа та Зеленського у понеділок, 18 серпня.

Що реально стоїть за вимогами Путіна, якою може бути лінія Вашингтона після "Аляски" і чи піде Україна на вимоги російського диктатора, які начебто підтримав американський лідер? Про це — інтерв’ю "ОстроВу" з політологом Костянтином Матвієнком.

– Які враження на Вас справила зустріч Трампа та Путіна на Алясці?

– Обом учасникам цієї зустрічі – Трампу і Путіну – був потрібен передусім інформаційний ефект. Трампу, як завжди, потрібні увага, оплески і демонстрація того, що він є лідером мирного процесу. Це, так би мовити, заявка на те, що скоро засідатиме Нобелівський комітет, а він є справжнім лідером мирного процесу і навіть може викликати до себе це світове зло – Путіна.

Путіну ж було потрібно продемонструвати своєму внутрішньому середовищу, яке зараз дуже напружене в Росії (я маю на увазі не електорат – його в РФ не існує як виборців і громадян, – а передусім оточення: власників великих підприємств у нафтогазовій сфері), що він залишається "альфа-самцем", головним для них, що від нього залежить усе – зокрема санкції. І от він зустрічається з Трампом.

Плюс напередодні візиту до Сі Цзіньпіна Путіну треба було показати йому, що він є рівноправним учасником цього трикутника – Росія, Китай та США. Не васалом Китаю, як це є по факту, а рівноправним партнером. У цьому сенсі мої сподівання справдилися: інформаційного ефекту вони досягли.

Інша річ, що цей ефект дуже короткочасний. Коли я побачив склад делегації, яку взяв із собою Путін, я сильно здивувався: до чого там міністр фінансів? До чого Дмитрієв? Очевидно, вони планували говорити і про Арктику, і про можливе зняття санкцій, і про співпрацю в нафтогазовій сфері. Але до цього не дійшло. Причина очевидна – Путін не погодився на умови, які Трамп запропонував щодо досягнення миру.

Тепер Трамп буде тиснути на Зеленського. Тобто як Президент США він не добився поступок від Путіна – і тепер намагається використати інший важіль. Пригадайте перепалку в Овальному кабінеті – тоді рейтинг Зеленського зріс, а рейтинг Трампа впав. І це як в Америці, так і в Україні. Потім він спробував натиснути на Путіна в Алясці – безрезультатно. Довелося навіть скасувати обід і другий раунд перемовин у форматі "п’ять на п’ять". Тепер Трамп у понеділок знову тиснутиме на Зеленського в Овальному кабінеті, і вже пізно ввечері за Києвом ми дізнаємося попередні результати.

– Напередодні зустрічі відбувся терміновий дзвінок Трампа до Лукашенка. Як Ви це можете пояснити?

– Це насправді дуже важливо. Трамп демонструє і Путіну, і Сі Цзіньпіну, які обидва вважають Лукашенка своїм васалом, що він контактує з ним напряму і що Америка залишається світовою потугою.

Є коментатори, які кажуть, що Трамп радився з Лукашенком, як поводитися з Путіним. Це повна нісенітниця. Лукашенко не може давати такі поради, бо Трамп – не Лукашенко, та й він їх не потребує. Трамп завжди робить усе по-своєму, навіть своїх радників не слухає, а тим більше не слухав би Лукашенка. Але такий демонстративний дзвінок, який завершився обіцянкою Лукашенка звільнити 1400 в’язнів, – це дуже цікавий крок. Бо наступною пропозицією Трампа до Путіна може стати звільнення російських політичних в’язнів, а заразом і українських викрадених дітей, на чому наголошувала Меланія Трамп у своєму листі до Путіна. Це дуже правильний і, як на диво, ефективний крок для Трампа.

– Reuters опублікував начебто повний список вимог, які Путін привіз до Трампа. І тут варто прокоментувати зміну риторики Трампа – від "негайного перемир’я" до "ширшої мирної угоди". Чи означає це, що Путін його дотиснув?

– Я так не думаю. Він просто не добився від Путіна нічого з того, на що сподівався. Тому тепер він підмінює тему і каже: мовляв, будемо говорити не про перемир’я, а одразу про мир. Це спроба підміни понять. Путін його не дотиснув – він просто не піддався. Тепер Трамп спробує говорити з Зеленським про виведення військ із Донецької та Луганської областей, можливо, згадає і про Херсонську та Запорізьку. Але одразу отримає відмову, і ці питання відсунуть. Далі йтиметься про офіційний статус російської мови, церкви, невступ України до НАТО, обмеження військових можливостей. Це все старі вимоги – нічого нового.

Я не бачу жодної можливості, щоб Зеленський погодився на ці вимоги. Завтра вночі побачимо, але, на мою думку, це виключено.

– Чому, на вашу думку, Трамп погодився на умови Путіна?

– Це цікаве питання. Нам треба зрозуміти: з точки зору когнітивних можливостей Трамп перебуває не в найкращій формі. Він часто говорить взаємовиключні речі, забуваючи, що сказав раніше, і сам собі суперечить. Саме тому оточення Трампа не допустило його зустрічі з Путіним "сам на сам". Вони навмисне проводили формат "три на три", щоб він не наробив дурниць у приватній розмові. Шукати логіку в діях Трампа – неефективне заняття.

– Якщо повернутися до головної вимоги, яка давно звучить у ЗМІ – виведення військ із Донецької та Луганської областей. Які можуть бути наслідки, якщо Україна погодиться на такий сценарій?

– Я не скажу великої новини: протягом 10 років ми будували укріплення на цій лінії. Це найбільш укріплена ділянка фронту. Якщо ми виведемо війська з Донецької області, то відкриємо росіянам шлях на Дніпропетровщину і Харківщину. Ми чудово розуміємо, що довіряти росіянам не можна ні в чому. Вони цим скористаються.

Я чую навіть від деяких українських військових експертів думки, що нічого страшного не станеться, якщо залишимо Донецьку область. Це неправда. Це дуже небезпечно, бо створює загрозу для подальшої ескалації агресії.

Рашисти, і Путін персонально, можуть існувати лише в умовах війни. Якщо війна припиниться – Путін втратить аргументи для своїх внутрішніх злочинів, зокрема проти російської економіки. Це може дестабілізувати його режим. Війна для нього зараз – спосіб утримати владу.

– Є думка, що Путін висунув таку вимогу навмисне, щоб загострити внутрішню ситуацію в Україні. Ви з цим погоджуєтесь?

– Так, внутрішня ситуація загостриться безумовно. Але я не погоджуюсь із тим, що це призведе до дестабілізації державної машини. Для цього є інші чинники: опалювальний сезон, питання корупції. Так, суспільству буде боляче. Але якщо буде усвідомлення, що іншого виходу немає, люди поставляться до цього з розумінням.

Підкреслю: я вважаю, що залишати Донецьку область небезпечно не лише через внутрішньополітичні наслідки, а передусім через стратегічну загрозу обороні України.

– Обговорювалася ще одна тема – гарантії безпеки від США без прямої військової присутності. Чи реально це реалізувати?

– Це потребує ратифікації Конгресом США. Ми вже маємо гіркий досвід Будапештського меморандуму. Тому я в ці гарантії не вірю, навіть якщо вони будуть ухвалені. Єдиним реальним гарантом безпеки України є Збройні сили. Для цього потрібні ресурси: озброєння, спорядження, гроші, розвіддані, системи зв’язку.

До того ж виявляється, що в США банально бракує багатьох військових речей, які, здавалося б, у них мають бути. Навіть у Пентагоні звільняють фахівців. Інколи вони не відповідають поняттю "наддержава" у військовому сенсі. Тому їхні гарантії для нас не є надійними.

– Ви вірите у тристоронню зустріч Трампа, Зеленського та Путіна найближчим часом?

– Це можливо лише за однієї умови – якщо Зеленський погодиться на всі вимоги Путіна. Тобто фактично піде на капітуляцію. У такому випадку Путін зустрінеться з ним, щоб прийняти капітуляцію. В усіх інших обставинах Путін зустрічатися з Зеленським не буде.

Путін люто ненавидить Зеленського. Тому що той не втік 24 лютого 2022 року і поламав йому всі плани. Формально це зробив український народ і Збройні сили, але Зеленський як Головнокомандувач став символом. І через це Путін його ніколи не пробачить.

– На вашу думку, Зеленський сьогодні готовий прийняти "план Трампа–Путіна"?

– На мою суб’єктивну думку, ні, не готовий. У мене немає інсайдів, я з Зеленським про це не говорив. Але я вважаю, що він не піде на такі поступки. І, наскільки я розумію, він сам це сказав Трампу під час переговорів після зустрічі з Путіним, а також наголошував у своїх зверненнях.

– Якщо Зеленський відмовиться, що буде далі?

– Є великий ризик, що Трамп у тиску на Зеленського дійде до того, що заявить: "Я умиваю руки" і відмовляється від допомоги Україні. Такий ризик є. Але відмова Трампа від допомоги – це менший ризик, ніж прийняття умов Путіна.

– А стосунки Путіна і Трампа розвиватимуться далі?

– Ні. У цих відносин немає предмету. Путін дуже зацікавлений у знятті санкцій. Але ті санкції, які США запровадили, не є критичними для американської економіки. Натомість якщо будуть введені вторинні санкції – це вдарить по США, бо обмежить потік товарів із Китаю, меншою мірою – з Індії. Це призведе до зростання цін, до чого американський бізнес не готовий. Трамп, при всій його неадекватності, дуже чутливий до громадської думки.

Водночас до жовтня Конгрес має ухвалити бюджет, де вже закладено 54 млрд доларів допомоги Україні. Це двопартійний проект. Тому, слава Богу, Трамп у США вирішує не все. Є Конгрес, є громадська думка. Відтак допомога Україні збережеться бодай частково. А ще є європейці: закупівля зброї, розвіддані від Британії.

– А яку роль у цій ситуації відіграє Китай?

– Я не втомлююся повторювати: внутрішня ситуація в Китаї набагато більш нестабільна і небезпечна для режиму Сі, ніж нам здається зовні. Передусім це стосується економіки і соціальної сфери. Китай "надірвався" у гонитві за статусом наддержави. Додайте до цього акцент Сі на Тайвані. У країни дуже серйозні проблеми зі стабілізацією економіки. Іпотечний "пухир" там гігантський.

Ми ж пам’ятаємо: хоч офіційна статистика в Китаї закрита, але державний борг є колосальним. Якщо порахувати все – борги домогосподарств, корпорацій, провінцій, повітів і центрального уряду – то у відсотках до ВВП він більший, ніж у США.

Америка дуже переймається своїм держборгом, і Трамп навіть запроваджує цифровий долар, щоб зменшити тиск боргових зобов’язань на бюджет. А Китай, на мою думку, зараз "удає" з себе наддержаву з останніх сил. Там може швидко з’явитися чинник, який "зламає спину верблюду". Я цього Китаю не бажаю, але де-факто він воює проти України.

– До речі, я згадав план Китаю і Бразилії, де першим пунктом ішло припинення вогню по поточній лінії фронту. Чи може він знову винирнути після цієї зустрічі?

– Так, окремі пункти цього плану обов’язково будуть виникати. Але вже не під авторством Китаю і Бразилії, а під авторством США – або США й України, або США й Росії. У будь-якому разі, на шляху до перемир’я та миру неминучим буде пункт "припинення вогню по лінії розмежування".

– Якщо дозволите, кілька слів про внутрішню політику. Протести в Україні наче стихли, новий уряд працює. Складається враження, можливо хибне, що ситуація стабілізувалася. Що Ви скажете?

– Протести не виникають на порожньому місці. Була якась точка кристалізації та якийсь організаційний поштовх. Я маю припущення, в якому саме партійному офісі він був, але справа не в цьому, а в тому, що самі протести були природними й суспільними. Як і на Майдані 2004-го чи 2013-го, їх не можна симулювати. Вони були природніми.

Те, що вони стихли, не означає, що зник протестний потенціал. Просто суспільство домоглося своєї вимоги, як воно її розуміло, і влада миттєво відреагувала. Найбільш показовою була зустріч голови ОП Андрія Єрмака зі студентами. Вона мала показати розуміння з боку Офісу президента, а вийшло навпаки – лише погіршила ситуацію.

Тому протестний потенціал восени нікуди не дінеться. В Офісі це розуміють – недаремно з’явилися рішення про спрощення виїзду громадян до 22 років за кордон, про підвищення стипендій тощо. Але варто виникнути новому корупційному скандалу чи іншій кризі – протести можуть поновитися з новою силою.

– На Вашу думку, ці ризики більше стосуються зовнішньої чи внутрішньої політики?

– У зовнішній політиці я не бачу підстав для деструктивних сценаріїв. А у внутрішній – так, ризики є. Корупція, підвищення тарифів, некомпетентність влади. І це може стати тригером.

Ви кажете: уряд працює. Але де програма уряду, яка мала б бути затверджена Верховною Радою? Її немає. І це не випадково. Адже, якби вона була ухвалена, уряд отримав би річний імунітет від розпуску. А Офіс президента хоче тримати його "підвішеним". Це примітивне інтриганство, яке точно до добра не доведе.

Крім того, є проблеми з "Укрпоштою", Пенсійним фондом, тарифами. Деякі закони стали тригерами, але суспільство не завжди бачить фундаментальніші загрози, які впливають на якість життя. Їх мали б пояснювати політичні партії, але в них замало інформаційного ресурсу.

– Ви сказали про некомпетентність уряду. Це віддзеркалення тотального контролю з боку Офісу президента?

– Уряд дуже нерівномірний. Наприклад, важко сказати, що віце-прем'єр Федоров – некомпетентний, він цілком професійний. Але в цілому кожен міністр і весь уряд повністю контролюється Офісом президента. Немає жодної самостійності чи ініціативності.

А склад п’яти–семи основних менеджерів Офісу президента – це люди, біографії яких не відповідають поточному бурхливому моменту в Україні та світі. Я не впевнений, що в Україні взагалі є достатньо потужні фахівці, які могли б компетентно радити Офісу. Концентрація влади в руках ОП шкодить і самому Офісу. Це дуже швидко стане очевидним.

– І ще одне запитання: тема виборів. Вона останні місяці майже зникла з порядку денного – навіть у вимогах Путіна і Трампа. Це виправдано?

– Об’єктивно вибори потрібні. Але провести їх під час війни технічної можливості немає. Саме тому вони зникли навіть з вимог Трампа. У Путіна вони обов’язково з’являться знову – щойно буде сказано слово "перемир’я". І Трамп піде за ним слідом.

Для них вибори – такий самий дестабілізуючий чинник, як і територіальні поступки. Вони можуть допомогти Путіну досягти своїх цілей. Я розумію, що владу треба міняти, вона засиділася. Але вибори під час війни можуть зробити нову владу менш легітимною в очах суспільства, ніж навіть "прострочена" чинна влада.

Тому я зараз би про вибори не говорив. Це не означає, що партії не мають готуватися – навпаки. Потрібно готувати програми, кандидатів, штаби. Деякі партії це роблять, навіть "Слуга народу".

– Ви бачите підготовку до нових політичних проектів?

– Так. Ми бачимо, як з’являються та готуються нові обличчя: Притула, Лаченков, Стерненко, Гудименко.  Це радше політична технологія, схожа на проекти олігархів, але вже з новими конотаціями, які відповідають поточному інформаційно-політичному моменту.